МЕТОДИЧНА СКАРБНИЧКА

 Методичний кабінет  відділ освіти Золотоніської райдержадміністрації

Вознесенська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів Золотоніської районної ради Черкаської області

                                  С.В.Шуховцова

Основи лісознавства і дендрології

Програма курсу за вибором та довідковий матеріал для учнів 10 – 11 класів

2013

Автор: С.В.Шуховцова

Посада: вчитель біології Вознесенської загальноосвітньої школи

               І –ІІІ ступенів Золотоніської районної ради Черкаської  області

Категорія,  звання:  вчитель І категорії

Рецензенти: Л.І.Даниленко – методист лабораторії природничо-математичних    дисциплін Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників. 

З.І.Гавриш – методист методичного кабінету відділу освіти       Золотоніської

                                 райдержадміністрації

Матеріали схвалено:  методичною радою відділу освіти  Золотоніської

                                 райдержадміністрації(протокол № 4 від 12.03 2013)

Анотація:      У  навчально-методичному посібнику представлено 

                       програму, довідковий теоретичний матеріал, а також

                      практичні роботи, що становлять складову даного 

                       курсу за вибором. Посібник створено з метою 

                      поглиблення та розширення знань учнів про ліс, його 

                     взаємодію з оточуючим середовищем та основні 

                  породи  дерев і кущів лісу.

ЗМІСТ

Передмова                                                                             4

Програма курсу                                                                    7

Вступ                                                                                    11

Абіотичні чинники життя лісу                                         14

Практична робота № 1                                                       18

Морфологія лісу. Типи лісів                                             20

Практична робота № 2                                                      23

Розмноження деревних рослин лісу                                25

Практична робота № 3                                                      27

Формування лісу                                                                28

Практична робота № 4                                                      30

Лісові ресурси                                                                    31

Шкідники та хвороби лісу                                                34

Практична робота № 5                                                      37

Лісові культури                                                                 40

Використані джерела                                                        6

                                      Передмова

Пропонований навчально-методичний посібник сформований відповідно до розробленої програми курсу за вибором « Лісознавство з основами лісництва. Дендрологія» для учнів 10 – 11 класів внутрішньо профільного навчання. Посібник складається з двох частин. Перша – програма курсу за вибором «Основи лісознавства та дендрології» для учнів 10 – 11 класів профільного навчання. 

Друга частина містить довідково-теоретичний матеріал по темах занять. Значна увага приділяється практичним роботам, виконання яких дасть змогу сформувати в учнів уміння самостійно їх проводити, спостерігати за живими організмами безпосередньо в природі, вдосконалювати дослідницькі вміння, фіксувати результати роботи на цифрових ресурсах та робити висновки.

Сподіваюсь, що навчально-методичний посібник викличе певну зацікавленість не тільки у вчителів та учнів, які мають відношення до даного курсу за вибором, а й допоможе при вивченні багатьох із звичайного шкільного курсу « Біологія рослин» та « Загальна біоло

Пояснювальна записка

Курс за вибором « Основи лісознавства та дендрології» розрахований на учнів 10 – 11 класів і орієнтований на профільну старшу школу.

Загальний обсяг: 34 години.

Мета курсу: 

- поглибити, систематизувати, впорядкувати та узагальнити знання учнів про природу лісу, його біологію, типологію, поновлення, формування і охорону.

Завдання курсу: 

- ознайомити учнів з природою лісу як із складною біологічною системою;

- формувати в учнів відповідальне ставлення до природи, любов до рідного краю;

- розвивати розумові здібності ( спостережливість, уяву, увагу, пам’ять, теоретичний стиль мислення );

- навчити учнів проводити науково – дослідницьку роботу на базі лісу;

- формувати вміння самостійно працювати з додатковою літературою;

- застосовувати теоретичні й практичні знання у подальшому професійному самовизначенні.

Основні вимоги до знань і вмінь учнів

Учні повинні мати уявлення про:

- історичний розвиток лісівництва та дендрології;

- сучасні проблеми цієї галузі.

Учні повинні знати:

- основні абіотичні чинники життя лісу;

- морфологію лісу та типи лісів;

- розмноження і формування лісу;

- основні дерева та кущі лісу;

- найпоширеніших шкідників та хвороби лісу;

- види міських парків та заповідні території.

Учні повинні вміти:

- виконувати практичні роботи в лісі, дотримуючись правил поведінки;

- фіксувати результати спостережень;

- правильно доглядати за сіянцями та насадженнями;

- розпізнавати основні дерева та кущі місцевого лісу;

- виявляти шкідників лісу за зовнішнім виглядом та характером пошкодження дерев;

- складати план дендропарку.

Учні повинні засвоїти такі поняття та терміни:

 лісознавство                                                             вирубка

 лісівництво                                                                бори

 абіотичні чинники                                                    субори

 буреломи                                                                    груди

 світлолюбні                                                      штучне лісорозведення

 вологолюбні                                                     формування лісу

 деревостан                                                         рубки лісу

 рослинний опад                                                 лісові ресурси

 поляна                                                                дендрологія

 узлісся                                                               відпал 

 первинні та вторинні                                    полезахисні смуги

 шкідники лісу                                        заповідники

                                 

                                 Програма курсу ( 34 години )

                                              10 клас ( 17 годин )

Вступ

Ліс як елемент земної поверхні. Історія лісівництва. Значення лісу: водоохоронне, санітарно – гігієнічне, оздоровче, економічне.

Екскурсія « Ліси як природний комплекс. Заготівля насіння дерев та кущів для створення колекції». 

                                                                                                    ( 2 год. )

Тема 1. Абіотичні чинники життя лісу.

Ліс і світло. Відношення деревних порід до світла. Ліс і тепло. Вплив на ліс екстремальних температур. Вплив лісу на температурні умови. Ліс і вітер. Ліс і вода. Відношення деревних порід до вологи, вплив лісу на водний баланс. Взаємодія лісу і ґрунту.

Практична робота № 1 

                      « Спостереження за впливом лісу на абіотичні чинники». 

                                                                                                      ( 4 год. )

Тема 2. Морфологія лісу. Типи лісів.

Поняття про лісостан і деревостан. Морфологія деревостану: склад, форма, походження, зімкнутість, повнота, густота, вік, товарність. Будова деревостану. Типи лісів. Лісівничо-екологічна типологія.

Практична робота № 2 « Визначення морфології деревостану лісу».

                                                                                                           ( 4 год. 

Тема 3. Розмноження деревних рослин лісу.

Природне поновлення лісу: насінне і вегетативне. Стратифікація насіння. Штучне лісорозведення.

Практична робота № 3 « Вивчення будови плодів і насіння різних дерев і              кущів».                                          

                                                                                                            ( 3 год. )

Тема 4. Формування лісу.

Формування та розвиток лісу. Зміна порід. Догляд за молодим лісом. Види догляду. Головні рубки лісу.

Практична робота № 4 « Висаджування дерев у лісі».

                                                                                                            ( 3 год. )

Тема 5. Лісові ресурси.

Лісистість окремих зон України. Охорона лісів.

                                                                                                             ( 1 год. )

                 Орієнтовний розподіл годин ( 10 клас – 17 годин )

Тема її 

№

       Назва розділу             Кількість годин

Теоретичні Практичні Разом

Вступ 1 1 2

1. Абіотичні чинники життя лісу 3 1 4

2. Морфологія лісу. Типи лісів. 3 1 4

3. Розмноження деревних рослин лісу 2 1 3

4. Формування лісу. 2 1 3

5. Лісові ресурси. 1 - 1

Всього 12 5 17

                             

  Програма курсу 11 клас ( 17 годин )

Тема 1. Лісові культури.

Дендрологія як наука.  Біологічна характеристика основних дерев і кущів лісу ( бук, дуб, граб, береза, сосна, ялина, ялиця, тополя, осика, клен, калина, бузина, глід, малина, ожина, ліщина ). Типологія лісів. Інтродукція деревних рослин.

Лабораторна робота № 1 « Ознайомлення з основними видами дерев місцевих лісів по гербарних зразках».                                                                                                           ( 5 год. )

Тема 2. Шкідники та хвороби лісу.

Біологічні особливості найпоширеніших шкідників дерев та кущів лісу. Заходи боротьби з комахами – шкідниками: біологічні, агротехнічні, хімічні.

Практична робота № 1 « Обстеження ділянки лісу на наявність комах – шкідників та грибів – паразитів. Визначення шкідників за зовнішнім виглядом та характером пошкодження дерев».

                                                                                                          ( 3 год. )

Тема 3. Охорона лісів та лісонасаджень.

Організація охорони лісу. Причини виникнення лісових пожеж. Порушення лісового законодавства.

Практична робота № 2 « Обладнання спеціальних місць для вогнищ у місцях масового відпочинку в лісі».

                                                                                                               ( 2 год. )

Тема 4. Парки і лісопаркові зони.

Історія садово- паркового мистецтва. Міські парки культури та відпочинку, меморіальні парки, спортивні парки, гідропарки, дитячі парки,етнографічні парки, лісопарки. Полезахисні смуги. Заповідники, національні парки.

Практична робота № 3 « Складання плану дендропарку».

Практична робота № 4 « Найбільш відомі парки України» ( пошуково – дослідницька робота ).            (6 год)

Підсумкове заняття. Проблеми сучасного лісознавства та лісівництва.

Орієнтовний розподіл годин  11 клас ( 17 годин )

                                                                                                                   ( 1 год

Тема, її №      Назва розділу     Кількість годин

Теоретичні Практичні Разом

1. Лісові культури 4 1 5

2. Шкідники та хвороби лісу 2 1 3

3. Охорона лісів та лісонасаджень 1 1 2

4. Парки і лісопаркові зони 4 2 6

5 Підсумкове заняття 1 - 1

Всього 12 5 17

Вступ. 

Ліс як елемент живої поверхні. Значення лісу.

Ліси – безцінний дар природи. Вони є надійним захисником полів. Це вони пом’якшують клімат, поліпшують водний режим полів, захищають їх від суховіїв і пилових бур, а ріки і водойми від замулювання і пересихання. Ліс – чудова лабораторія, гігантська фабрика цілющого повітря. Це легені наших міст і сіл. Лісове повітря корисне для людей – воно позбавлене пилу та шкідливих мікроорганізмів, насичене озоном, наповнене ароматом лісових рослин та їх фітонцидами, що відновлюють сили людини.

Ліси, парки і сквери не тільки зелена окраса. Вони мають важливе лікувальне значення. Саме тому більша частина санаторіїв, будинків відпочинку, дитячих таборів розташована в лісах або біля них. Особливо корисне повітря соснових лісів і дібров, які є найулюбленішими місцями туризму та відпочинку. Люди дістають насолоду від перебування в лісі в будь - яку пору року.

Величезне гідрологічне,грунто -  і полезахисне значення лісів одержало загальне визнання після досліджень видатних вітчизняних вчених: В. В. Докучаєва, П. А. Костичева, Г. Ф. Морозова та інших. Їх дослідження послужили основою для створення системи полезахисних і водо регулюючих лісонасаджень.

Яри і балки завдають значної шкоди господарству: вони знижують рівень ґрунтових вод, зменшують площу продуктивних земель, виносять тисячі тонн гумусу,глини і піску, замулюючи ними ріки, ставки та інші водойми. Внаслідок забруднення річок, озер і водосховищ продуктами поверхневого стоку, а також розчиненими у воді добривами і отрутохімікатами, змитими з поля в період весняних і літніх паводків, водна ерозія завдає шкоди водному і рибному господарству. Для боротьби з ерозією ґрунтів проводяться заліснення яружно-балкових систем в комплексі з агротехнічними заходами.

Протиерозійні насадження за місцем розташуванням і призначенням розподіляються на водо поглинаючі на схилах, на гідрологічній мережі – на еродованих берегах лощовин і балок. Водопоглинаючі насадження створюються з метою рівномірного відкладання снігу на полях, затримання і регулювання стоку, захисту схилів від змиву і розмиву ґрунту. Насадження на гідрологічній мережі закладаються з метою попередження і припинення ерозійних процесів. Особливо велика захисна роль лісів у гірських районах Карпат і Криму. Тут вони регулюють водний баланс в басейнах рік, укріплюють схили гір і захищають їх від ерозії.

  У південно-східній частині України, поряд із водною ерозією, шкоди господарству завдає вітрова ерозія. Пилові бурі пошкоджують посіви, на вітроударних схилах зносять гумусовий шар до 30 – 50 см, а на легких ґрунтах утворюють ями глибиною до 1,5 м. Такі площі найбільш доцільно укріплювати деревною і чагарниковою рослинністю. Призначення лісів у цих районах – зниження швидкості вітру і попередження ерозійних процесів.

Серед лісомеліоративних заходів найвищою ефективністю відзначаються полезахисні лісосмуги. Важливі захисні функції виконують насадження вздовж залізниць та автомобільних доріг. Основна мета – попередження заносів залізниць і доріг снігом, піском, мулом та щебенем, боротьба з водною ерозією, яка особливо сильно виявляється в період весняного танення снігу і під час злив.

Винятково важлива роль лісів санітарної охорони джерел водопостачання і курортів. Лісові насадження тут не тільки зберігають, але і підвищують дебіт цілющих мінеральних вод. Бальнеологічні ліси, що розташовані в зонах живлення мінеральних  джерел поряд з підтриманням необхідного рівня підземних мінеральних вод, сприяють поліпшенню їх якості, позитивно впливають на формування солевого й газового складу. Проте ліс має не тільки охоронне, водо регулююче та санітарно – лікувальне значення. У житті людини ліс відіграє першорядну роль як надзвичайно важливий природний ресурс. Це він дає матеріали для будівництва, деревообробної та меблевої промисловості, постачає сировину для паперової, целюлозної, сірникової та хімічної промисловості. Однак цінність наших лісів не тільки в цьому. Деревина є важливим, проте не єдиним продуктом, що дарує людям ліс.

Ліс – природна скарбниця харчових, лікарських, технічних, декоративних та інших рослин. У лісах росте велика кількість рослин, плоди яких характеризуються високими смаковими якостями, значним вмістом вітамінів, цукру, олії, кислот – це суниці, чорниця, малина, ожина, ліщина та інші. В лісах зростає велика кількість різних видів грибів, серед яких багато їстівних. Лісові ягоди, горіхи, гриби – важливі продукти харчування людини і корм для лісових звірів і птахів.

Велика роль лісових рослин як кормової бази бджільництва. Мед, зібраний з них, має високі цілющі й смакові властивості. Ліс – це й природна аптека, що з давніх часів постачає людям ліки.

У лісах росте багато технічних рослин, що мають велике значення як сировина для деревообробної, меблевої, жиро олійної, ефірної, дубильної, фарбувальної та інших галузей промисловості.

Лісові сіножаті та пасовища дають велику кількість поживних кормів тваринництву. Такий ліс – це складний природний комплекс, що являє тісне співжиття дерев’янистої і трав’янистої рослинності з його тваринним світом, мікроорганізмами, ґрунтами. Важко переоцінити значення лісу в добробуті людини.

Абіотичні чинники життя лісу

Абіотичні фактори – температура, світло, радіоактивне випромінювання, тиск, вологість повітря, сольовий склад води, вітер, швидкість течії, рельєф місцевості – це все властивості неживої природи, що прямо чи опосередковано впливають на живі організми.

Позитивний чи негативний вплив змінного фактора на живі організми залежить передусім від сили його прояву. Як недостатня, так і надмірна дія фактора негативно відбивається на життєдіяльності особин.

Світло.

Значення світла в житті зелених рослин велике і різностороннє. Світло потрібне для утворення хлорофілу і формування гранальної  структури хлоропластів; вона регулює роботу продихового апарату, впливає на газообмін і транспірацію, активізує ряд ферментів, стимулює біосинтез білків та нуклеїнових кислот. Світло впливає на поділ і розтягнення клітин, на процеси росту і розвитку рослин, визначає строки цвітіння й плодоношення, впливає на формотворення. Проте найбільше значення світло відіграє у повітряному живленні рослин, у використанні ними сонячної енергії в процесі фотосинтезу. З цим пов’язані основні адаптації рослин щодо світла. Про це свідчить увесь хід еволюції наземних вищих тварин.

Потреба в світлі у різних  видів рослин неоднакова. Одні види рослин вимагають багато світла і при його недостатку розвиваються погано. Рослини, які можуть розвиватись тільки при повному освітленні, називаються світлолюбні ( геліофіти ). Серед деревних порід на першому місці по світлолюбності стоять модрина, береза бородавчаста, сосна звичайна. Деякі деревні породи менш вимогливі до світла; процеси асиміляції в них протікають при меншому освітленні. Під такими породами значно довше виживає підріст. Такі породи називають тіньовитривалі. До них відносяться всі темнохвойні породи: ялиця біла, ялина, бук, граб, липа та інші. Дуб, клен, горобина займають проміжне місце.

У відповідності з вимогою рослини до світла розвивається асиміляційний апарат. Деякі деревні породи мають листя світлового типу, інші тіньового.

Не треба забувати, що в різні періоди життя потреба рослин в світлі різна. Наприклад паростки багатьох деревних порід менш вимогливі до світла ніж дорослі особини, і в деяких випадках потребують тіні. В південних засушливих районах  паростки сосни виживають лише в тіні крони материнського дерева і зовсім гинуть на відкритих сонячних місцях. З віком рослини стають більш вимогливішими до світла.

Знаючи потребу рослин в світлі, можна штучно регулювати його надходження шляхом  вирубок та направленням рядків культур відповідно до сторін світу.

Тепло. 

Температура відображає середню кінетичну швидкість атомів і молекул у якій – не будь системі. Від температури навколишнього середовища залежить температура організмів, а отже, і  швидкість усіх хімічних реакцій, що становлять обмін речовин. По відношенню до тепла рослини можна розділити на жителів тропічного, субтропічного, помірного і холодного клімату. Одні і ті ж види рослин можуть існувати при різній температурі. Наприклад сосна звичайна може рости на півночі свого ареалу при дуже низьких температурах, а на півдні переносить жару 40 – 50 градусів.

Від низьких температур рослини захищають себе покривними лусочками, накопиченням цукрів,обезводненням  клітинного соку. Але відомо, що не тільки низькі але й високі температури, приносять шкоду рослинам. Пізні весняні заморозки пошкоджують молоді паростки рослин, квіти і листки, зав’язь плодів, а ранні осінні заморозки пошкоджують цьогорічні молоді пагони. Високі температури визивають опіки шийки кореня молодих рослин, хвої у тіньовитривалих рослин – ялини, ялиці та інших. Низькі температури уповільнюють доступ вологи в рослину через кореневу систему і ріст кореневих систем. Високі температури повітря без вологи ведуть до засихання рослини.

Повітря. 

Важливими факторами є вітер і склад повітря. Без кисню і вуглекислого газу неможливий нормальний розвиток рослин: фотосинтез і дихання рослин; транспірація, перенесення пилку, поширення насіння, формування крони і будова кореневої системи в значній мірі залежить від дії вітру. Негативний вплив вітру на деревостан проявляється при його швидкості 15 м /с і більше. При цьому буває вітровал і бурелом.

Вітровал – це вивертання дерев з коренем. Бурелом – перелом стовбура нижче крони. Від вітровалу гинуть дерева з слабою і поверхневою кореневою системою, а від бурелому – дерева з слабою, пухкою деревиною. Найбільш вітровальна порода ялина звичайна.

Руйнівна дія вітру збільшується, якщо його напрям не співпадає з панівним вітром, якщо дерева знаходяться на галявині, коли не дотримуються правил рубки і дуже рідкі насадження. Вібростійкість зменшується з віком дерев. Це пояснюється тим, що з віком збільшується висота дерева і поширюється гниль коренів.

Особливо небезпечний вітер під час пожежі. Для зменшення сили вітру вирощують спеціальні багатоярусні насадження.

Вода.

Перебіг всіх біохімічних процесів у клітинах і нормальне функціонування організму в цілому можливі лише при достатньому забезпеченні його водою – необхідною умовою життя. Підтримання водного балансу має величезне значення для всіх живих організмів.

Проблеми водо забезпечення особливо важливі для тих організмів, які живуть на суші. Особливості підтримання водного балансу залежать від того, в яких екологічних умовах вони живуть, який спосіб життя ведуть, наскільки можуть використовувати різні джерела вологи і затримувати воду в тілі. Але потреба у воді в різних організмах різна. Одні види – гігрофіти потребують дуже багато води . Це жителі вологих місць. Представником цієї групи може бути вільха чорна, яка росте на так званих трясовинах.

Мезофіти – можуть переносити нетривалу й не дуже сильну посуху. Це рослини, які ростуть при середній вологості, помірно тепловому режимі і досить добрій забезпеченості мінеральним живленням. До мезофітів відносяться ялина, модрина, береза бородавчаста, дуб, клен, осика, ліщина і багато інших.

Ксерофіти ростуть у місцях з недостатнім зволоженням і мають пристосування, що дають змогу добувати воду в разі нестачі її, обмежувати випаровування води або запасати її на час посухи. Ксерофіти краще ніж усі рослини, здатні регулювати водний обмін, тому й під час тривалої посухи перебувають в активному стані. До числа ксерофітів можна віднести сосну звичайну, а типовим ксерофітом є яловець звичайний.

Неоднакові шляхи регуляції водообміну дали змогу рослинам заселяти різні за екологічними умовами ділянки суші. Різноманітність пристосувань лежить, таким чином, в основі поширення рослин по поверхні землі, де дефіцит вологи є однією з головних проблем екологічних адаптацій.

Ґрунт.

 За своїми фізичними, хімічними і біотичними властивостями ґрунти дають різний ефект для різних рослин. Одні рослини успішно ростуть на пісчаних та супісчаних ґрунтах, інші на глинистих і сірих лісових ґрунтах. Деякі види рослин ( сосна кримська, бук ) дуже відчувають вапняк в ґрунті і коли його там немає погано ростуть. Інші види добре ростуть на кислих чи нейтральних ґрунтах.

По тому на яких ґрунтах  ростуть рослини їх поділяють на такі основні групи:

1) рослини оліготрофні ( сосна звичайна, береза ), для яких потрібні малородючі ґрунти;

2) рослини мезотрофні ( дуб, липа, осика, ялина, модрина ), для яких потрібні середньо родючі ґрунти;

3) рослини еутрофні ( бук, граб, клен, горіх грецький ), для яких потрібні родючі ґрунти.

Ґрунт являє собою пухкий верхній шар суходолу, що контактує з повітряним середовищем. Він пронизаний порожнинами, заповненими сумішшю газів і водними розчинами, тому в ньому створюються надзвичайно різноманітні умови, сприятливі для життя. У ґрунті згладжені температурні коливання порівняно з приземним шаром повітря, а наявність ґрунтових вод і проникнення опадів створюють запаси вологи і забезпечують режим вологості, проміжний між водним і наземним середовищем. У ґрунті концентруються запаси органічних і мінеральних речовин. які постачаються відмерлою рослинністю і трупами тварин. Усе це визначає велику насиченість ґрунту життям.

Практична робота № 1

Тема. Спостереження за впливом лісу на абіотичні чинники.

Мета. Вивчити вплив лісу на клімат і ґрунт.

Обладнання. Лопата, термометр, гігрометр або психрометр, робочий зошит.

Хід роботи.

1. На ділянці лісу закладіть пробний майданчик розміром 20 х 20 м. В його в углах поставте кілочки так, щоб можна було визначити кордони майданчика.

2. Виміряйте температуру повітря в тіні біля основи одного з дерев на пробному майданчику і за 50 м від лісу в полі.

Порівняйте результати і зробіть висновки про вплив лісу на температуру повітря.

3. Визначте відносну вологість повітря з допомогою гігрометра або психрометра в насадженні і в полі.

За результатами зробіть висновки про вплив лісу на вміст вологи в оточуючому його повітрі.

4. Зробіть дві – три ямки розміром 30х30х20 см і розгляньте силу, структуру і розміщення лісної підстилки. Визначте під якими породами дерев лісна підстилка м’яка, пухка і міцна.

5. Зробіть загальний висновок про взаємозв’язок  лісу та 

                               Морфологія лісу. Типи лісів.

За складом порід всі ліси поділяють на листяні та хвойні. Ділянки лісу, які мають однакову деревну, кущову рослинність і живий ґрунтовий покрив називають лісовими насадженнями. А сукупність дерев, які є основним компонентом насадження  - деревостаном.

Деревостани поділяють на насіннєві і вегетативні, чисті і змішані, прості і складні, природні і штучні. Насіннєві і вегетативні ділять за їх походженням. Вегетативні беруть початок від пенька, і основною ознакою є викривлення стовбура в нижній частині.

Залежно від кількості порід, які входять до деревостану, його поділяють на чисті – утворений тільки однією породою, і змішаний – утворений двома і більше породами.

Склад деревостану виражають формулою. В неї входять скорочені назви деревних порід з позначенням їхньої кількості  у відсотках. Наприклад формула 4Д5В1Б показує, що загальний запас деревостану такий: 40 % дубу, 50 % вільхи і 10 % берези. Щоб написати формулу використовують такі скорочення деревних порід: сосна – С, ялина – Я, дуб – Д, бук – Бк, береза – Б, граб – Г, груша – Грш, вільха – В, клен гостролистий – Кг, липа – Лп.

Серед порід лісових дерев виділяють породи за економічним і господарським значенням. Головна порода – має найбільш вигідне значення;

- другорядна порода – має меншу господарську і економічну цінність;

- небажана порода – немає господарської і економічної цінності.

Ту деревну породу або кущ, які допомагають швидше рости і формувати кращий стовбур основній породі називають підгоном. Так в насадженні зі складом 3Д3Б2Лп2Ос дуб – головна, береза – другорядна, осика – небажана, липа – підгін для дуба.

Прості деревостани – одноярусні; 

Складні – багатоярусні. Прикладом складного деревостану може бути листяно-ялиновий і сосново-ялиновий ліси. В них світлолюбиві породи утворюють перший ярус, а тіньовитривалі ( ялина ) – другий.

Деревостани, які виростила людина називають штучними, а які виникли без участі людини – природними.

Основні ознаки деревостану: висота, повнота, товарність і тип лісу.

Висоту визначають за формулою:

                  Н =( с. в. х к. скл. ) + ( с.в. х к.скл. ) / 10

Де с.в. – середня висота кожної породи, яка входить у деревостан;

к.скл. – коефіцієнт складу деревостану;

х - знак множення;

Наприклад: насадження 4Д5В1Б  мають середню висоту за породами таку: 

дуб – 17 м, вільха – 20 м, береза – 22 м.

              Н =  ( 17. 4 ) + ( 20 . 5 ) + ( 22 . 1 ) / 10 = 19 м.

Повноту насадження  визначають діленням суми площ всіх дерев на суму площ нормального за густиною насадження , яку беруть з таблиці. На око повноту можна визначити за густотою крони. 

Товарність визначається за середнім віком і середньою висотою насадження. Чим більша висота в даному віці, тим більша товарність деревини.

Ліси України дуже різноманітні не тільки за характером лісотворення. Вони дуже варіюють і залежно від родючості та водного режиму ґрунтів, умов місцезростання. За характером родючості ґрунтів умови місцезростання лісів поділяють на чотири групи: А – бідні ( бори ), В – відносно бідні ( субори ), С – відносно багаті ( складні субори, суг рудки, судіброви, су рамені ) та Д – багаті ( груди – діброви, бучини, рамені ). За характером водного режиму з цих груп лісо рослинних умов у свою чергу поділяється на : 1 – сухі, 2 – свіжі, 3 – вологі, 4 – сирі, 5 – заболочені. Поєднання показників родючості та вологості лісових місцезростань дає уявлення про тип лісу, що об’єднує сукупність однорідних ділянок лісу за характером рослинності, ґрунтів та інших факторів середовища.

Бори – це ліси, що мають чисті соснові насадження або з невеликою домішкою берези. Чагарників тут як правило немає; з напівчагарників ростуть дрік красильний, верес. Трав’янистий  покрив розвинутий слабо, хоча залежно від характеру зволоження він досить різноманітний. Так, у сухих борах значну роль відіграє лишайник – оленячий « мох». У свіжих борах добре розвинуті зелені мохи, що іноді утворюють справжній зелений килим; на фоні його зустрічаються різні рослини – цмин піщаний, чебрець боровий, очиток їдкий, котячі лапки та інші. Із злаків тут часто ростуть келерія сиза, костриця овеча. У вологих борах переважають чорниці. Бори розташовані на найбідніших ґрунтах – слабо дерново-підзолистих пісках, що підстилаються товстим шаром піщаних відкладів. Часто вони займають дюнні піднесення, гриви та піщані тераси рік.

Субори – це найбільш поширена група соснових лісів. Вони характеризуються відносно малородючими ґрунтами легкого механічного складу – дерново-підзолистими глинисто-піщаними або супіщаними. Насадження у суборах двоярусні: в першому ярусі ростуть сосна іноді береза, у другому – дуб, осика, а у вологих місцях – вільха. Чагарниковий ярус розвинутий слабо. Він складається з поодиноких кущів горобини, бруслини, жостеру та інших. Трав’яниста  рослинність розвинута добре. Найчастіше тут зустрічаються папороть орляк, конвалія, брусниця, суниці, медунка вузьколиста, перстач білий, сон широколистий та інші. Із злаків та осок тут ростуть тонконіг вузьколистий, перлівка поникла, осока пальчаста, костриця овеча та інші. У вологих суборах чорниці утворюють суцільні зарості.

Сугрудки – це хвойно-листяні ліси, що займають відносно родючі ґрунти – дерново-підзолисті супіщані або легкосуглинкові. Насадження в цих лісах багатоярусні. Перший, верхній ярус, утворюють сосна або ялина, модрина чи ялиця; другий – дуб, береза; третій – клен гостролистий, граб, липа. Чагарниковий ярус розвинутий добре. Його складають ліщина з домішкою горобини, бруслини європейської, бузина та інші. Трав’янистий покрив у суг рудках добре розвинутий і різноманітний за складом. Поряд з типовими представниками суборів ( орляк, суниці, медунка, перстач білий ) тут ростуть представники грудів, дібров ( яглиця, копитняк європейський, зірочник лісовий, маренка запашна та інші ). У вологих суг рудках, як і у вологих борах та суборах, переважає чорниця.

Груди ( діброви ) – це листяні ліси, що займають найбільш родючі лісові ґрунти важкого механічного складу – опідзолені та чорноземи. Деревостани у грудах складні. У першому ярусі – дуб, ясен, явір; у другому – граб, клени, липа; чагарниковий ярус утворюють ліщина, бруслина, дерен. Трав’янистий покрив у грудах звичайно добре розвинутий. Його утворюють широколисті, тіньовитривалі лісові трави – копитняк європейський, яглиця, зірочник лісовий, купина багатоквіткова. Із злаків та осок досить поширені тонконіг гайовий, просянка розлога, осока лісова та інші.

Крім деревостану в лісі є підріст – молоде покоління деревних рослин, яке здатне сформувати деревостан;

підлісок – кущі, які не здатні формувати деревостан в даних умовах місцезростання;

живий надґрунтовий покрив – сукупність мохів, лишайників, трав’янистих рослин, які накривають ґрунт;

лісна підстилка – скупчення на поверхні ґрунту рослинного опаду ( листки, хвоя, гілки, плоди та інше ).

Практична робота № 2

Тема. Визначення морфології деревостану лісу.

Мета. Вивчити структуру  лісонасадження; навчитись оформляти вертикальний розріз насадження.

Обладнання. Рулетка, лопата, ніж, робочий зошит.

Хід роботи.

1.На ділянці лісу закладіть пробний майданчик розміром не менше 20 х 20 м. По кутках поставте пакільці, щоб бачити кордони майданчика.

2. Визначте яруси рослин, з яких складається ліс на майданчику.

3. Визначте насадження на пробному майданчику:

 а ) за породним складом дерев ( чистий, змішаний );

 б ) за походженням ( насіннєве, вегетативне ).

4. Визначте головну, другорядну і небажану породи дерев.

5. Розділіть дерева і кущі за їх відношенням до світла. Опишіть світлолюбиві та тіньовитривалі породи.

6. Знайдіть на своїй ділянці пеньок дорослого дерева,зачистіть його зріз і визначте вік насадження.

7. Визначте в кожному ярусі кількість видів дерев, кущів і трав’янистих  рослин.

8. Замалюйте вертикальний розріз ( профіль ) насадження пробного майданчика і опишіть його за даною таблицею.

                        Вертикальний  розріз  насадження

   Яруси             Основні представники рослинного світу в ярусі

                      Лісу і їх приблизна висота

Складний деревостан Середня висота яруса Простий деревостан Середня висота яруса

1. Деревостан

     І ярус

     ІІ ярус

2. Підріст

3. Підлісок

4. Надґрунтовий 

трав’янистий 

   покрив

                                 Розмноження деревних рослин лісу

Процес утворення нового покоління лісу природним шляхом називається природним поновленням. Воно відбувається без участі людини або регулюється спеціальною системою заходів. Природне  поновлення буває попереднім, якщо воно відбувається  до рубки лісу; 

основним – на вирубці після видалення деревостану; 

допоміжним – під деревостаном  в результаті вибіркових рубок.

Природне поновлення може бути насіннєвим і вегетативним. При насіннєвому поновленні молоде покоління лісу утворюється із насіння. В урожайний рік з 1 га зрілого лісу можна отримати більш як 1 млн. насіння. Але більшість дерев плодоносить не кожний рік і 30 – 40 % насінин не дають схожості, 10 % розносить вітер, велика кількість поїдається птахами.

Молоде покоління деревних рослин в віці до 3 – 5 років, яке утворилось із насіння називається самосівом. Самосів переходить в категорію підріст. Це молоді дерева, які здатні сформувати деревостан і замінити материнські насадження.

Ліс, утворений із насіння, довговічніший і високо продуктивніший.

Природне вегетативне поновлення лісу відбувається за рахунок відростків від пеньків і коренів. Поява і життєстійкість відростків залежить від часу рубки деревостану. Якщо рубка відбувалась зимою, то відростки з’являються весною. Якщо – весною, то відростки  - літом. І в одному і в іншому випадках  відростки встигають закріпитися і добре переносять зиму.

Деякі види рослин на вологих ґрунтах можуть відновлюватись за рахунок вкорінення нижніх гілок. Це такі види: липа, клен татарський, ліщина, смородина, рододендрон.

В тих випадках, коли поновлення лісу не відбувається природним шляхом, люди створюють штучне поновлення.

Для створення штучних насаджень потрібне високоякісне насіння з хорошими спадковими даними. З цією метою виділяють спеціальні ділянки лісу з яких збирають насіння. Для створення високопродуктивних насаджень рекомендується використовувати насіння з дерев, які швидко ростуть, мають високу продуктивність, в порівнянні з іншими , які ростуть в цих же умовах. Зібране насіння перед посадкою спеціально обробляють.

            

Породи дерев Ознаки стиглості насіння Способи обробки плодів і насіння

Сосна звичайна Бурі шишки Шишки насипають шаром 10 – 15 см, просушують під накриттям. Насіння дістають  з допомогою спеціальних сушарок.

Ялина звичайна Бурі шишки Так само як і сосни

Дуб звичайний Темно – коричневий колір, блискуча глянцева шкірка Сортування в воді і підсушування

Клен гостролистий Бурі крилатки Підсушують під накриттям до сухого стану, шаром 10 – 15 см.

Береза бородавчаста Жовто- бурий колір сережок, коли треш  - розсипаються Підсушують сережки в закритому приміщенні. Перетирають в мішках. Відвівають.

Липа дрібнолиста Сірувато – зелений колір Сушать в приміщенні. Провівають. 

Способи обробітку і зберігання плодів і насіння   деяких культур

Одним із способів оброблення насіння перед посівом є стратифікація. Це дія на насіння певною температурою і вологістю для того, щоб пришвидшити його проростання. Стратифікують насіння тих порід, які без попередньої підготовки не дають сходів в рік висівання. Тривалість стратифікації насіння у різних порід різна – від 45 – 60 днів до 160 – 180 днів.

Підготовлене насіння висівають в питовниках. В ньому є такі відділи:

1. Посівний – висівають насіння;

2. Деревна школа – вирощують саджанці деревних порід і кущів;

3. Маточна плантація – отримують матеріал для вегетативного і насіннєвого розмноження.

Практична робота №  3

Тема. Вивчення будови плодів і насіння різних дерев і кущів

Мета. Визначити належність плодів і насіння за гербарними зразками до певних видів дерев і кущів

Обладнання.  Гербарні зразки плодів та насіння, лінійка, лупа.

Хід роботи.

1. Розглянути зразки плодів і насіння. Визначити їх форму, виміряти розмір, визначити колір.

2. Встановити видову належність наданих зразків.

3. Результати роботи занести в таблицю.

Відмінні ознаки окремих видів порід дерев                                           

Видова назва Форма і розмір плоду Форма і розмір насінини Колір плоду Колір насінини Інші ознаки

Дуб звичайний Горіх ( жолудь )

     3 см. Овальна

   2,5 см. Бурувато - коричневий Світло - коричнева Жолудь розміщений в чашоподібній мисочці

4.Зробіть загальний висновок про ознаки плодів і насіння, які характерні лише для своїх видів.

                                                Формування   лісу

Одним з найбільш трудомістких і складних лісогосподарських заходів є формування лісу та догляд за ним. 

Доглядові рубки – це система послідовних заходів, які спрямовані на забезпечення вирощування лісу від його насадження до віку стиглості. До цих заходів належить, насамперед, поступове видалення частин дерев, які небажані для деревостану. Таким чином формують склад майбутнього лісу і створюють сприятливі умови для росту. До завдань догляду належить чимало традиційних способів покращення якості насадження та підняття товарної вартості деревини – обрізування сухих гілок, формування лісових галявин закритого типу тощо. Проведення оглядових рубок передбачає максимальне забезпечення вирощування стійких та високопродуктивних лісових систем.

Рубки догляду  поділяють на освітлення, прочищення, проріджування та прохідні рубки. Освітлення проводять до 10 років; прочищення – від 11 до 20; прорідження – від 21 до 40 років. Після чого розпочинають прохідні рубки.

Освітлення проводять, коли на ділянках росте чимала кількість швидкоростучих порід – граб, береза, осика, вільха, верба та інші. Розпочинають його у дво -, трирічному віці культур. Освітлення продовжують до висоти основного намету 1,5 м. Основне завдання освітлення – формування складу порід, який відповідатиме корінному типу лісу.

Прочистка проводиться з періоду зімкнутості насаджень.

Проріджування  стимулює приріст і формування деревостанів підвищеної якості.

Після завершення проріджень ведуться прохідні рубки. На окремих ділянках іноді неможливо виділити перелічені види рубок. У такому випадку планується застосування всіх рубок разом, і їх називають комплексними.

Неабияке значення у догляді за лісом мають санітарні рубки. Їх проводять незалежно від терміну рубок догляду та віку деревостанів при великій кількості хворих та пошкоджених дерев. При відборі дерев в санітарну рубку звертається увага на ті, які пошкоджені ентомологічними шкідниками, заражені грибками і вірусними хворобами, з деформованими стовбурами, поламані, вивалені, всихаючи, сухі та інші.

Залежно від кількості хворих та пошкоджених дерев та розміщення їх по площі, санітарні рубки поділяють на вибіркові та суцільні.

Термін проведення санітарних рубок має бути максимально скорочений, оскільки це запобігає розповсюдженню хвороб та шкідників. При санітарній рубці треба звертати увагу на стан дерев, зокрема, частину дерев з дуплами залишати для гніздування птахів і дуплових тварин. Рекомендується залишати на 1 га до 10 штук дерев і видаляти з них плодові тіла трутовиків.

Догляд за підліском – важливий захід у житті лісу, який суттєво впливає на якісні показники насаджень. Він захищає грунт від ерозії, сприяє захисту і розмноженню лісової фауни. Особливо важливим є підлісок для рівнинних дібров. Найчастіше він формується з ліщини, бузини, клена татарського. Догляд за ним полягає у вирубуванні чагарників, які сильно переросли.

Лісові галявини – « шкіра» лісу, тому під час рубок догляду галявину лісу треба зберігати і тримати , так би мовити , закритою.

В захисних насадженнях уздовж річок і джерел доглядові рубки проводять з урахуванням їхніх водо регулюючих властивостей.

В окремих господарствах, які мають цільовий напрямок утримання 

(мисливські угіддя ) доглядові рубки ведуться на розширення кормової бази, покращення захищеності тварин при розмноженні. На таких площах терміни рубок підпорядковують інтересам господарства. Щоб полегшити підхід тварин до дерев ( для годівлі ), рубку ведуть і взимку, а під час розмноження та парування тварин доглядові рубки не ведуться.

                                       Практична робота № 4

Тема. Висаджування дерев у лісі.

Мета. Навчити дітей правильної посадки саджанців у лісі; вибирати здоровий посадковий матеріал.

Обладнання. Саджанці, лопата, « меч».

Хід роботи.

1. Вибрати здорові саджанці сосни звичайної за кореневою системою та за кольором хвоїнок. ( корінь міцний, хвоя – зелена ).

2. Підготувати полосу для висаджування сосни.

3. За допомогою « меча» підготувати ямку , в неї поставити сосну і « мечем» притиснути до стінки ямки.

4. Вибрати здорові саджанці берези бородавчастої ( міцна коренева система, бруньки на пагонах – коричневі, соковиті ).

5. Викопати ямки і посадити берези, враховуючи при цьому відстань посадки для листяних порід.

Зробити висновки про значення озеленення своєї місцевості.

                                                Лісові ресурси

Територія України за характером ґрунтів, клімату та рослинності з півночі на південь поділяється на окремі ботаніко – географічні зони – Полісся, Лісостеп, Степ, Карпати та Крим. Кожна з цих зон істотно відрізняється характером рослинного покриву і зокрема лісової рослинності. У кожній з них росте велика кількість корисних лісових рослин та їстівних грибів. Проте найбільше з них росте на Поліссі та в Карпатах. 

Полісся займає 19 % всієї території. Охоплює Волинську, Рівненську, Житомирську, Київську, Чернігівську і Сумську області, де зосереджено близько 40 % площі всіх лісів.

Серед лісового фонду Полісся велике значення мають соснові та дубово-соснові ліси. Хвойні займають тут близько 65 %, ліси з переважанням твердолистяних порід ( дуб, граб, ясен, клен ) близько 10 %, а м’яко листяні 

( береза, осика, вільха, тополя ) близько 25 %. Сприятливі кліматичні та лісо рослинні умови Полісся зумовлюють зростання тут великої кількості корисних лісових рослин та грибів. Саме тут зосереджений промисловий збір та заготівля лісових ягід, плодів, лікарських і технічних рослин і грибів.

Лісостеп займає 34 % території. До цієї зони належать Тернопільська, Хмельницька, Вінницька, Полтавська, Черкаська, Харківська та значна частина Львівської і Сумської областей. Тут зосереджено до 30 % площі всіх лісів України. Лісистість тут значно менша, ніж на Поліссі. Серед лісів цієї зони переважають насадження, головними породами з яких є дуб і сосна. Насадження з граба, вільхи, берези відіграють другорядну роль. Переважна більшість лісів Лісостепу – діброви. В лісах лісостепової зони росте також велика кількість різних видів корисних рослин і грибів.

Степ займає територію, що дорівнює 40 % площі. До цієї зони входять всі південні області – Кіровоградська, Одеська, Миколаївська, Херсонська, Дніпропетровська, Донецька, Запорізька та Луганська. Лісистість степової зони незначна – 3 %. Природні ліси розташовані по балках, в заплавах та на піщаних терасах річок. Вододільні території степової зони природної лісової рослинності не мають, проте в окремих районах ростуть штучні лісові масиви. У складі лісів переважають твердолистяні породи. Найбільшу площу займають діброви. У степовій зоні росте значно менше корисних лісових рослин та грибів.

Карпати являють собою найбільш лісистий район – 36 %. Ця зона охоплює частину Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей. Тут спостерігається чітка зональність: передгірна – з переважанням дуба; нижньогірна лісова – з переважанням букових лісів; високогірна лісова – з темно – хвойними лісами. Головними лісо утворюючими породами Карпат є ялина та бук, значно меншу вагу мають дуб, ялиця та граб. Карпати мають велике значення як територія, де росте велика кількість цінних лісових рослин та їстівних грибів, що їх збирають заготівельні організації.

Гірський Крим займає південну частину Кримського півострова. Виділяються такі зони: передгірна, лісова ( з переважанням дубових, букових та частково соснових лісів ), гірська лучна та південно-бережна зона субтропічних ландшафтів. Насадження дубових лісів складають дуб пухнастий, звичайний і скельний. До них домішуються інші листяні породи – бук, ясен, осика, а в другому ярусі – граб і клен. Хвойні ліси Криму утворюють сосни кримська і звичайна. У лісо типологічному відношенні ліси Криму характеризуються переважанням дібров і бучин.

Серед лісових дикорослих корисних рослин ощадливого використання

                                    та охорони потребують

• Андромеда багатолиста                              ● мучениця звичайна

• багно звичайне                                             ● наперстянка великоквіткова

• барбарис звичайний                                    ●обліпиха крушиновидна

• барвінок малий                                            ●оман високий

• береза повисла                                             ●осока парвська

• береза пухнаста                                          ● первоцвіт весняний

• бобівник трилистий                                    ● перстач прямостоячий

• брусниця                                                      ● печіночниця звичайна

• буяхи                                                            ●плаун булавовидний

• валеріана лікарська                                   ●  рододендрон жовтий

• гадючник шестипелюстковий                    ●  ряст Галлера

• гірчак зміїний                                              ●ряст порожнистий

• дерен справжній                                          ●смородина чорна

• дягель лікарський                                       ● сумах дубильний

• журавлина звичайна                                    ●суниці лісові

• живокіст лікарський                                  ●  сухоцвіт багновий

• звіробій звичайний                                       ●цмин піщаний

• калина звичайна                                            ●чаполоч пахуча

• конвалія звичайна                                         ●чебрець звичайний

• костяниця                                                      ● чемериця біла

• котячі лапки дводомні                                  ●чемериця Лобеля

• крушина ламка                                              ●чорниці

• купина лікарська                                           ●черемха звичайна

• ліщина звичайна                                           ●щитняк чоловічий

• материнка звичайна                                     ●яблуня лісова

• мильнянка лікарська                                    ●яловець звичайний

Для збереження і відтворення запасів дикорослих рослин потрібно дотримуватись таких правил: при масовому розміщенні корисних рослин заготовляти їх раз у три роки, вибираючи при цьому не більше 75 % запасу; зрізувати лише надземну частину трав, у яких підземні органи не є сировиною. Бруньки і кору заготовляти переважно на деревах і кущах, зрубаних при рубках догляду і рубках головного користування; кореневища, бульби, цибулини, корені збирати після достигання і обсипання насіння, а у рослин, що розмножуються тільки вегетативно, залишати значну частину підземних коренів; підсівати і підсаджувати рослини в молодняках штучного походження.

Шкідники та хвороби лісу

Великої шкоди лісу приносять шкідники та хвороби. Через них зменшується або взагалі втрачається урожай насіння деревних порід та інших корисних рослин, зменшуються врожаї грибів та лікарських рослин.

Заходи боротьби з шкідниками та хворобами різні. Часто застосовують лісний карантин, який не дає поширюватись шкідникам і хворобам в інші місцевості. Коли ж вони переносяться з насінням, жолудями, застосовують різні методи боротьби.

Фізико – механічний метод – різні шляхи безпосереднього знищення комах – збір і знищення на різних фазах розвитку, побудова механічних перешкод.

Біологічний метод -  використання природних ворогів шкідників лісу: приваблювання комахоїдних птахів, розселення мурашок,перенесення і випуск паразитичних комах, які знищують шкідників лісу, використання збудників бактеріальних і вірусних захворювань.

Хімічний метод  -  використання отруйних хімічних речовин, які дозволяють швидко і ефективно зменшити кількість шкідників, і в деяких випадках врятувати ліс від сильного пошкодження  і навіть знищення. В залежності від того яку частину дерева пошкоджують шкідники, їх поділяють на такі групи: 

 -  шкідники плодів і насіння;

 -  кореневі шкідники;

 -  хвоє – і листогризучі шкідники;

 - стовбурові і технічні.

Хвороби лісів поділяють на : 

- хвороби плодів і насіння; 

- хвороби саджанців;

- не гнійні хвороби стовбурів і гілок;

- гнійні хвороби стовбурів і коренів. 

В окрему групу відносять шкідників деревини на складах і в будівлях.

Для всіх масових  листогризучих шкідників характерна висока плодючість і кучність  відкладання яєць. Більшість таких комах пристосовано до дальніх перельотів або до пасивного перенесення вітром ( наприклад, гусінь непарного шовкопряда ). Більшість шкідників – всеїдні, але кожний вид надає перевагу окремій кормовій породі, а при живленні іншими знижується його плодючість і виживання.

Шкідники хвої зазвичай живляться лише однією породою і погано розвиваються на іншій. Наприклад, сосновий пильщик живиться тільки сосною звичайною і майже не вживає інші види сосни.

Дубова листокрутка – живиться виключно листям дуба.

Найпоширеніші шкідники лісу і заходи боротьби з ними

Шкідники Час шкоди В якій стадії шкодить Характер пошкоджень Заходи боротьби

Сосновий 

Шовкопряд

Червень - липень Гусінь З’їдає хвою сосни Авіа збризкування біопрепаратами

Соснова совка Квітень Гусінь З’їдає хвою сосни , молоді пагони, виїдає бруньки Авіа збризкування  та знищення яєць

Звичайний сосновий пильщик Травень - липень Личинки псевдо гусені З’їдає хвою сосни Авіа збризкування, обробіток пестицидами

Рижий сосновий пильщик Серпень - вересень Личинки З’їдає хвою сосни Авіа збризкування біопрепаратами або пестицидами

Зелена дубова листовертка Червень Гусінь Виїдає бруньки і листки дуба Авіа збризкування біопрепаратами або пестицидами

Травневий хрущ Травень Личинки і жуки Личинки з’їдають коріння, жуки – листя дуба, берези, верби плакучої Внесення в грунт отрутохімікатів, збризкування кормових баз жуків під час їх льоту

Червневий хрущ Червень - липень Личинки З’їдають коріння різних порід дерев Внесення в ґрунт отрутохімікатів

Великий дубовий вусач Травень - серпень Личинки Вигризає ходи під корою і в деревині Можлива вирубка пошкоджених дерев

Великий осиковий скрипун Липень Личинки Личинки вигризають ходи під корою і в деревині осики і тополі Вирубка заражених дерев

Строкатий дубовий вусач Травень - червень Личинки Личинки вигризають ходи під корою і в деревині, заселяють стоячі дерева, свіжозрубані і свіжі пеньки Вирубка заражених дерев

Медведка 

звичайна Все літо Дорослі комахи і личинки Перекушують коріння саджанців різних порід в питовниках Знищення гнізд, використання ловчої канави навколо питовника, внесення в грунт весною отруєної приманки

Лунка срібляста Червень Гусінь З’їдає листя дуба, пошкоджує липу, березу, тополю Авіа збризкування біопрепаратами або пестицидами

Монашенька Липень - серпень Гусінь З’їдає хвою сосни, ялини та інших порід Авіа збризкування біопрепаратами та обробка яєць вірусними препаратами

                                                  Практична робота № 5

Тема. Обстеження ділянки лісу на наявність комах – шкідників та грибів – паразитів. Визначення шкідників за зовнішнім виглядом та характером пошкодження дерев.

Мета. Навчитись визначати шкідників лісу за характером пошкоджень  дерев.

Обладнання. Пошкоджені листки, шматки кори і деревини з проточеними в ній ходами; 10 – кратні лупи; зошит і олівці.

Хід роботи.

1. Обстежте певну ділянку лісу і знайдіть пошкоджені частини дерев: листки, кору, частини деревини з проточеними ходами.

2. Визначте тип пошкоджень і вид шкідника, користуючись спеціальною таблицею для визначення.

Основні пошкодження є такі: 

- скелетування – це знищення всіх тканин листка без жилкування ( скелет листка );

- мінування – прокладання ходів всередині листка. Міни можуть бути різноманітної форми ( широкі і вузькі, стручковидні, округлі ). Вони можуть знаходитись зверху, знизу листка або бути з обох сторін. Їх прокладають личинки дрібних комах;

- утворення галів – новоутворень – у вигляді наростів, пухлин, горішків і т.д. Утворюються в результаті подразнення тканин укусом або уколом шкідника. Гали бувають шарикоподібні, в вигляді ріжків, спіралей, вип’ячень. Їх утворюють горіховертки, тля, кліщі, деякі пильщики.

3. При визначенні пошкоджень потрібно:

- розглянути пошкоджену частину;

- порівняти з описом, який є в пункті № 1 таблиці;

- якщо опис не підходить, то перейти до пункту № 2;

- поступово переходити від пункту до пункту, поки в одному з них не буде вказаний вид шкідника;

- якщо ознака не підходить, то перейти до пункту, який вказаний в дужках.

4. Зробити висновки про визначених шкідників.

Таблиця для визначення шкідників 

за характером пошкодження дерев

1 ( 17 ). Пошкоджене листя.

2 ( 7 ). Листя об’їдене або скелетовані.

3 ( 6 ). Листя об’їдене.

4 ( 5 ). Листя об’їдене великими жуками з чорним тілом, червоно – бурими надкрилами і ногами. На березі, дубі, клені та інших породах  

                                                                                                    Травневий хрущ

5 ( 4 ). Листя об’їдене волохатою гусінню з 5 парами синіх і 6 парами червоних бородавок на спині. На дубі і на багатьох інших породах.

                                                                     ………..Непарний шовкопряд

6 ( 3 ). Листки скелетовані жуками з червоними надкрилами і чорною передньоспинкою або білими личинками з випуклим овальним тілом і чорними бородавками. На листках тополі, осики, верби……….Листоїди

7 ( 2 ). Листки скручені, міновані або з галами.

8 ( 9 ). Листки скручені в довгу сигароподібну трубку. Всередині яйця або невелика С – подібно скручена личинка з темною  головою. На багатьох породах.                                                   ………….         Трубковертки

9 ( 8 ). Пошкодження листя іншого типу.

10 ( 13 ). Листя міноване.

11 ( 12 ). Міни мають вигляд широких білих або жовтих плям зверху листка. Посередині міни кругла світла пляма. На дубі……   .Дубова

                                                                                    Одноколірна міль 

12 ( 11 ). Міни вузькі, стрічкоподібні, хвилясті, білі з коричневою полоскою екскрементів посередині, зверху листка осики або тополі

                                                                    …………        Осикова міль

13 ( 10 ). Листя з галами.

14 ( 15 ). Гали мають вигляд ріжків на листках липи, берези, клена, черемхи та інших порід.                         …………              Рослинні кліщі

15 ( 14 ). Гали іншої форми.

16 ( 14 ). Гали шарикоподібної форми, великі, соковиті, зелені або зелені з червоним. На листках дуба.                  …………            .Горіховертка

17 ( 1 ). Пошкоджені інші частини дерева.

18 ( 21 ). Пошкоджені бруньки або молоді пагони.

19 ( 20 ). На пагонах маленькі комахи з круглим тілом, довгими ногами, гострокінечними вусиками, з крилами і без крил.    ………              Тля

20 ( 19 ). Пагони сосни викривлені, всередині виїдені ходи, зверху можуть бути смолянисті гали.                                    ………         Пагонові в’юни

21 ( 19 ). Пошкоджені гілки і стовбур.

22 ( 23 ). Пошкоджені гілки і стовбури молодої сосни. На корі виїдені невеликі ділянки. Їх вигризають жуки.      …………          Довгоносики

23 ( 22 ). Пошкоджені товсті гілки і стовбури дерев.

24 ( 0 ). Під корою і в деревині проточена система ходів. На корі можуть бути смоляні виямки і круглі отвори. Ходи зіркоподібні, продовгуваті, поперечні та інші.                                             ………                    Короїди

   Лісові культури

Береза бородавчаста , зависла - Betula  pendula  Roth. Російська назва -береза повислая. З родини березових.

Дерево (10 -20 м заввишки ) з гладенькою білою корою, при основі стовбура кора чорно-сіра, глибоко тріщинувата. Крона ажурна з пониклими гілками.

Молоді пагони червоно - бурі, густо вкриті смолистими бородавками.

Листки ( 3,5 - 7 см завдовжки, 2,5 - 5 см завширшки ) чергові, гостро зубчасті по краю, з обох боків гладенькі. Квітки одностатеві, рослина однодомна. Тичинкові сережки розміщуються на кінцях гілок, пониклі,квітки майже сидячі, прикриті буруватою лускою з одно - , дволистою оцвітиною. Тичинок дві. Маточкові сережки спрямовані вгору, несуть на осі приквіткові луски, у пазухах яких знаходяться три квітки без оцвітини. Маточка одна з нижньою зав'яззю і двома нитчастими приймочками. Плід -довгастий горішок з двома перетинчастими крилами.

Росте в соснових, мішаних і листяних лісах . Зрідка утворює чисті лісостани,особливо в похідних деревостанах. Світлолюбна, морозостійка рослина.

Цвіте у квітні - травні. Поширена на Поліссі, в північній частині Лісостепу, в Степу по берегах великих річок, в Карпатах, Прикарпатті і Закарпатті.

Інший вид Береза пухнаста від попереднього виду відрізняється більш кучерявою кроною з спрямованими догори гілками.

Практичне використання : Лікарська, харчова, медоносна, деревинна,смолоносна, фарбувальна, кормова, ефіроолійна, декоративна,  фіто меліоративна рослина.

У науковій медицині використовують бруньки, листки, березовий дьоготь і активоване вугілля. Березові бруньки і листки використовують як сечо – і жовчогінний засіб. Бруньки рекомендують при пролежнях, подразненнях і ерозіях шкіри, ревматизмі, як ранозагоювальний засіб, внутрішньо – при простуді, хворобах і спазмах шлунка, гастриті, гострих і хронічних екземах. Бруньки містять ефірні олії, глюкозу, смолу, а листки - флаваноли, сапоніни, каротин, вітамін С. Березовий дьоготь, який одержують шляхом перегонки з березової кори, застосовують для лікування хвороб шкіри, опіків, корости, лишаїв.

Рано навесні з берези одержують солодкий сік, який містить цукри, вітаміни, яблучну кислоту, дубильні речовини. З нього готують чудовий прохолодний напій, який вважається корисним при золотусі, цинзі, каменях у нирках і сечовому міхурі, хворобах суглобів, екземах. Сік є також стимулюючим, сечогінним і глистогінним засобом.

Усі види беріз - високопродуктивні весняні пилконоси. За хімічним складом пилок берези найбільш цінний для корму бджіл, бо містить високий процент жиру.

Береза дає міцну деревину світлого кольору, яка добре полірується І є цінним будівельним матеріалом, використовується у меблевій промисловості, для виготовлення фанери, паркету, токарних і столярних виробів. При сухій перегонці з деревини добувають оцет, спирт, смоли; при спалюванні з берести одержують сажу, що йде на виробництво друкарської

фарби.

Ефірну олію, яку добувають з бруньок берези, застосовують у парфумерії.

Ліщина звичайна - Corylus avellana. Російська назва – лещина обыкновенная, орешник. З родини ліщинових.

Деревовидний кущ ( 2 - 4 м заввишки). Кора темно - сіра з характерними сочевичками. Гілки дугоподібно розходяться в різні боки, утворюючи обернено конусоподібну крону. Пагони й молоді листки опушені. Бруньки заокруглені з війчастими лусочками. Листки чергові, широкі, нерівномірно зубчасті, на коротких черешках. Тичинкові квітки без оцвітини, зібрані у видовжені сережки, луски їх густо опушені, а голі пиляки мають вгорі характерний пучок волосків. Маточкові квітки у двоквіткових розвилках, що розміщені в пазусі покривної луски, з якої виступають червонуваті приймочки. Плід - горіх у зеленій дзвоникуватій обгортці, вкритій оксамитовим пушком.

Ліщина звичайна росте в підліску листяних і мішаних лісів. Тіньовитривала рослина. Цвіте у березні - квітні, плоди достигають у серпні.

Практичне використання. Харчова, жиро олійна, лікарська,медоносна, деревинна, декоративна і фітомеліоративна рослина. Плоди ліщини мають високу калорійність і є цінним продуктом харчування. Особливо ціниться олія, яку виробляють з ядра горіха. За своїми властивостями вона не поступається перед мигдалевою і використовується не тільки для харчових потреб , а й у парфумерії, медицині та для виготовлення високоякісних художніх фарб.

Плоди ліщини у великій кількості поїдають лісові птахи і звірі. У ранній весняний період ліщина дає багато високоякісного пилку, який містить багато білків і вітамінів.

Деревина відзначається рівномірною будовою, блискуча, пружна, гнучка. З неї виготовляють обручі, столярні і токарні вироби. Тонкі гілки придатні для грубого плетива ( кошики, меблі), прямі пагони - для ціпків, вудок, держаків.

Придатна для створення груп у парках і лісопарках, майже зовсім не пошкоджується шкідниками. Має ряд декоративних форм. Ліщина має прекрасні вітрозахисні і ґрунтозахисні властивості.

Граб звичайний - Caprinus betulus. Російська назва - граб обыкновенный. З родини - березових.

Дерево ( 7 - 20 м заввишки ) з ребристим стовбуром, вкритим ясно – сірою гладенькою корою. Крона густа, циліндрично - округла. Молоді пагони тонкі, бурі, опушені шовковистими волосками, з білими сочевичками, бруньки загострені. Листки чергові, двічі зубчасті, темно зелені, голі. Завдяки численним випуклим жилкам молоді листки мають гофровану поверхню.

Квітки одностатеві, рослина однодомна. Тичинкові квітки голі, зібрані в циліндричні сережки з 5 - 7 тичинками. Маточкові сережки мало квіткові. Плід - горішок овальний, бурий, блискучий, ребристий, вгорі з залишками оцвітини.

Росте у другому ярусі листяних, рідше мішаних лісів, зрідка утворює чисті насадження в похідних лісостанах. Тіньовитривала рослина. Цвіте у березні - квітні. Плоди достигають у вересні. Поширений граб у Карпатах, Лісостепу, на Поліссі, зрідка в Степу.

Практичне значення. Деревинна, олійна, фарбувальна, декоративна, кормова.

Граб має цінну тверду і важку деревину. Деревина граба добре сприймає фарбу і часто використовується для імітації чорного дерева. З неї виготовляють дерев'яні деталі простих машин, музичних інструментів. Деревина граба дуже добре паливо.

У плодах міститься жирна олія, з якої виготовляють оліфу. Внутрішня частина кори дає жовту фарбу, придатну для фарбування вовни. 

Як декоративна рослина граб є однією з кращих порід для живоплотів, альтанок.

Калина звичайна - Vibumus opulus. Російська назва – калина обыкновенная. З родини жимолостевих.

Високий гіллястий кущ 2 - 4 м висотою, з сірою корою. Пагони зеленувато - сірі з супротивними , великими бруньками. Листки до 10 см завдовжки, супротивні, майже голі. Пластинка з двома ниткоподібними прилистками, черешки довгі. Запашні квітки зібрані в плоскі кінцеві щиткоподібні суцвіття, крайові квітки великі, білі, безплідні, серединні -дрібніші. двостатеві. Чашечка з п'ятьма зубчиками, віночок ( до 5 мм у діаметрі) п’яти роздільний, тичинок п'ять, маточка одна, стовпчик короткий, з три роздільною приймочкою, зав'язь нижня. Плоди - ягодоподібні, червоні, овальні кістянки ( 6,5 - 14 мм завдовжки і 4,5 - 12 мм завширшки ), містять забарвлену червоним соком плоску тверду кісточку.

Росте в підліску мішаних і листяних лісів, по берегах рік і водойм. Рослина зимостійка, тіньовитривала. Цвіте у травні - червні, плоди достигають у вересні. Поширена по всій Україні.

Практичне використання. Лікарська, харчова, вітамінозна, медоносна, фарбувальна й декоративна рослина.

Препарати з кори калини призначають при маткових кровотечах, після пологів, для запобігання викиднів, при болісних і надмірних менструаціях, як кровоспинний і протизапальний при геморої, захворюваннях шлунково-кишкового тракту. Плоди калини підсилюють серцеві скорочення, збільшують сечовиділення, поліпшують роботу кишечника. їх призначають також при набряках серцевого і ниркового походження, гіпертонії, гастритах, колітах і хворобах печінки.

У народній медицині кору застосовують при простуді, золотусі, носових кровотечах, плоди - при геморої, сік - горлових простудах, кашлі, хворобах шкіри, квітки і плоди - при склерозі, гіпертонії, серцевих хворобах і як потогінний засіб.

З плодів калини виготовляють варення, повидло, компоти, желе, начинки для цукерок та пирогів.

Калина - посередній пізньовесняний медонос, що дає підтримуючий взяток.

Плоди дають червону фарбу, кора - чорно - зелену,придатну для фарбування шерсті. Є дані про високу ефективність плодів проти бактерій і вірусів. Калина звичайна має високі декоративні властивості як у період цвітіння, так і при достиганні плодів. Є декоративні породи калини. Калина ціниться в лісомеліоративних насадженнях як ґрунтозахисна порода, а також порода, що

приваблює комах.

Бузина чорна - Sambucus nigra. Російська назва - бузина черная. З родини жимолостевих.

Гіллястий кущ або невелике деревце ( 5 - 5,5 м заввишки ) з світло - бурою тріщинуватою корою. Пагони буруваті, засіяні коричневими сочевиками, всередині містять широку, білу, м'яку серцевину.  Листки 35 см завдовжки, супротивні, не парно перисті. При розтиранні відчувається неприємний запах. 

Квітки дрібні, жовтувато - білі, зібрані в щиткоподіні волоті з п'ятьма головними гілочками. Віночок п'ятипелюстковий ( по 5 мм у діаметрі), тичинок 4-5, маточка одна, зав'язь нижня. Плід - три насінна кістянка, чорно - ліловий.

Росте в підліску листяних і мішаних лісів, по чагарниках, на лісових порубах, узбіччі лісових доріг, узліссях. Світлолюбна рослина. Цвіте у травні - червні. Поширена майже по всій Україні, особливо у правобережному і лівобережному Лісостепу, Закарпатті, Прикарпатті. 

Практичне використання: Харчова, медоносна, лікарська, фарбувальна, ефіроолійна, інсектицидна і декоративна рослина. З плодів готують варення, джеми, киселі, компоти, муси, желе, соки, морси. Сухі квітки бузини в тісті надають виробам мигдального запаху. 

Бузина чорна - весняно - літній медонос, що дає підтримуючий взяток. У науковій медицині застосовують квіти, квіткові бруньки й листки. Їх використовують як потогінний і сечогінний засіб, при простуді, кашлі, для інгаляції та полоскань, а препарати з них - при ларингітах, бронхітах, грипі, захворюванні нирок і сечового міхура, при невралгія. 

Плоди застосовують для фарбування шовкових тканин у червоний колір. Бузина чорна має фітонцидні й інсектицидні властивості. її рекомендують застосовувати проти чорносмородинового кліща. 

Дуб звичайний - Quercus robur. Російська назва - дуб черешчатий або обыкновенный. З родини букових.

Могутнє дерево ( 20 - 40 м заввишки ) з шатроподібною або широко пірамідальною кроною, міцними гілками і товстим стовбуром (1 - 1,5 м у діаметрі). Кора темно - сіра, товста з поздовжніми тріщинами. У молодих дубків кора сіра, гладенька. Молоді пагони голі, оливково-бурі, ребристі з овальними бруньками. Листки коротко черешкові, видовжені, донизу звужені, перистолопатеві. Лопаті тупі, округлі, вирізи між ними не глибокі.

Молоді листки опушені, у старих листках опушення тільки на жилках. Листорозміщення чергове. Квітки одностатеві. Рослина однодомна. Тичинкові квітки зібрані в пониклі сережки, кожна квітка має 6-8 роздільну зеленувату оцвітину і 6 - 10 тичинок. Маточкові квітки зібрані по 2 - 5 у пазухах верхніх листків на довгих квітконосах, дрібні з редукованою оцвітиною. Маточка одна, з червонуватою приймочкою і нижньою зав'яззю. Плід – горіх ( жолудь ) голий, бурувато-коричневий, на довгій плодоніжці. Жолудь розміщений у блюдце - або чашоподібній мисочці. Дуб звичайний - основна лісо утворююча порода Лісостепу, росте в суміші з сосною, грабом, ясенем, ялиною, буком. Світлолюбна рослина. Цвіте у травні. Плоди достигають у вересні - жовтні. Поширений дуб на більшій площі України.

Практичне використання. Танідоносна, деревинна, лікарська, фітонцидна, харчова, медоносна, фарбувальна, кормова, декоративна і фіто меліоративна рослина.

Кора і деревина дуба є джерелом для одержання одного з найкращих

світових дубителів. Маючи велику масу, дубова деревина є одним з основних

джерел для виробництва танідів.

У науковій медицині використовують кору дуба. Вона має в'яжучі і протизапальні властивості. Відвар кори використовують для полоскання при гінгівітах, стоматитах, ангінах та при запаленні слизової оболонки глотки й гортані. З жолудів дуба і коренів цикорію виготовляють каву.

Дуб має високоякісну деревину красивого забарвлення І текстури. Деревину дуба використовують у суднобудуванні, меблевій промисловості, для виробництва паркету, шахтних споруд, токарних виробів. Вона не має особливого запаху, з неї виготовляють бочки під коньяк, вино, пиво, спирт. Дуб дає прекрасне паливо. Дуб весняний пилконос. Листки дуба містять пігмент кверцитин, яким фарбують вовну і валяні вироби.

Жолуді є високопоживним кормом для диких тварин і свійських свиней. Дуб звичайний використовують у зеленому будівництві. А також рекомендується висаджувати його вздовж зрошувальних каналів, оскільки його коренева система не дренує стінок каналів і не руйнує їх покриття.

Глід одно маточковий - Crataegus monogyna Jacq. Російська назва - боярышник. З родини розових.

Кущ або невелике дерево ( 3 - 7 м заввишки ) з колючими червонувато-коричневими гілками. Колючки короткі, гострі, міцні. Листки чергові, зверху темно - зелені, блискучі, зісподу світліші, з восковим нальотом, лопаті їх надрізано - пилчасті. Суцвіття щиткоподібні, з трьох - п'яти гілочок, які містять по 10-18 квіток. Оцвітина подвійна, роздільнопелюсткова, п'ятичленна, чашолистики трикутно - або широкоовальні, відігнуті до низу.

Віночок білий, тичинок багато, маточка одна, зав'язь напівнижня. Плід видовжений рідше кулястий, червоний, коричнево-червоний, з однією кісточкою й солодкуватим м'якушем.

Росте в підліску мішаних і листяних лісів, частіше на узліссях та галявинах. Світлолюбна, морозостійка, солевитривала рослина. Цвіте у травні, плоди достигають у вересні - жовтні. Поширений по всій Україні.

Практичне використання. Лікарська, харчова, медоносна, фарбувальна, декоративна рослина.

У медицині використовують плоди і квітки глоду. З плодів готують рідкий екстракт, який входить до складу кардіовалену. Препарати з глоду знижують збудження нервової системи, тонізуюче діють на серцевий м'яз, посилюють кровообіг у коронарних судинах серця і судинах мозку, знижують тиск, знімають болі в області серця, надзвичайно ефективні при неврозах серця.Борошно з плодів використовують для ароматизації здоби. З плодів готують варення, джеми, желе, мармелад, безалкогольні напої. Глід належить до пізньовесняних медоносів. Нектар містить в основному глюкозу.

Кора придатна для фарбування тканин у червоний і коричневий кольори. Деревина дуже міцна, важка, червонуватого кольору.

Клен звичайний - Acer platanoides. Російська назва - клен остролистный. З родини кленових.

Високе ( 25-30  м заввишки ), струнке дерево з колоноподібним стовбуром, вкритим дрібнотріщинуватою темно - сірою корою, з густою розлогою кроною. Пагони буруваті, блискучі з світлими смужками і сочевичками.  На пагонах супротивно розміщені бруньки, прикриті шкірястими лусочками. Листки великі, пальчасто - лопатеві. Лопаті загострені, виїмки між ними тупі. Квітки правильні, одностатеві або двостатеві, з подвійною оцвітиною. Пелюсток - 5, вони жовтувато - зелені, тичинок 5 - 12 , маточка - одна. Плід- двокрилатка, крила розходяться під тупим кутом.

Росте в другому ярусі листяних і мішаних лісів. Тіньовитривала, досить морозостійка рослина. Цвіте у квітні - травні. Поширена майже по всій Україні.

Практичне значення. Медоносна, деревинна, харчова, кормова, фарбувальна і декоративна рослина.

Клен звичайний - високопродуктивний весняний медонос і пилконос. Мед з клена світлий, запашний і приємний на смак.

Деревина клена щільна, тверда, міцна. З неї виробляють меблі і музичні інструменти. Кленові дрова горять добре і довго утримують жар.

Навесні добувають сік, з якого виготовляють безалкогольні напої, кленовий сироп. Сік клена вживають при цинзі і хворобах сечових органів.

Листки і плоди - високопоживний корм з високим вмістом протеїну. У листках і корі є таніди, які використовують для фарбування в жовтий колір.

Клен використовують в зеленому будівництві для створення масивів, алей. Клен звичайний має важливе значення в агролісомеліорації для захисних лісосмуг і полезахисних насаджень.

Малина —Rubus idaeus. Російська назва - малина обыкновенная. З родини розових.

Кущ (1- 2 м заввишки ) з однорічними вегетуючими пагонами і здерев'янілими дворічними стеблами, які утворюють квітконосні гони.

Однорічні пагони сизуваті, прямі, вкриті тонкими коричнево-червоними шипами. Листки чергові, трійчасті або непарно перисті. Листочки темно - зелені, зісподу біловисті. Середній листочок на довгому черешку, бічні сидячі. Квітки в щиткоподібному суцвітті і в мало квіткових китицях.

Чашолистиків і пелюсток по 5, чашолистики лишаються при плодах. Віночок білий. Плід збірна червона або жовта кістянка.

Росте в підліску мішаних і рідко листяних лісів, на галявинах, вирубках,часто утворює суцільні зарості. Тіньовитривала рослина. Цвіте в травні - червні, плоди достигають в липні. Поширена на Поліссі, в північній частині Лісостепу, Карпатах. Культивують по всій Україні.

Практичне значення. Лікарська, харчова, медоносна, декоративна рослина.

Народна медицина використовує малину при простуді, грипі, від кашлю, хвороб горла. Плоди мають винятково високі харчові, смакові, дієтичні властивості і особливий аромат. Вживають свіжими,сушать, консервують. З молодих листків виготовляють замінник чаю.

Малина прекрасний медонос, дає багато нектару, За період цвітіння з 1 га бджоли можуть зібрати 50 - 100 кг меду. Малиновий мед світлий. 

Сосна звичайна - Pinus syluestris. Російська назва -сосна обыкновенная, сосна лесная. З родини соснових.

Високе дерево (25 - 50 м заввишки ) з конусоподібною або пірамідальною кроною і кільчастим гілкуванням. Молоді пагони зеленуваті, пізніше - жовтувато-сірі. Укорочені пагони несуть дві хвоїнки. Рослина однодомна. Чоловічі шишки знаходяться з боків пагонів і мають жовтуватий колір, а жіночі шишки червонуваті і містяться на верхівці пагона. Стиглі шишки сірувато бурі, матові. При достиганні насіння чорнувате з крилом і воно висипається.

Сосна звичайна є основною лісо утворюючою породою в Українському Поліссі. Створює чисті і мішані ліси. Світлолюбна і морозостійка рослина. Запилюється v травні, Поширена на Поліссі, в північній частині Лісостепу. 

Практичне використання. Деревинна, смоло -, жиро - ефіроолійна, вітамінозна, лікарська, фітонцидна, декоративна і фіто меліоративна рослина, У вигляді круглого лісу деревина сосни є основним будівельним матеріалом. Деревина сосни йде на виготовлення щипкових музичних інструментів. Останнім часом її все ширше застосовують в целюлозно-промисловості. З деревини сосни виробляють дьоготь і активоване вугілля. Із соснового осмолу одержують каніфоль і скипидар. Сучасну харчову промисловість сосна звичайна забезпечує ваніліном. З насіння сосни жирну висихаючи олію, з якої виробляють оліфу. Ефірну олію застосовують в медицині, а  також дьоготь і вугілля.

Сосна звичайна утворює багато пилку, але він великий, тому бджоли збирають його неохоче. Молоді пагони і шишки дають червону фарбу.

Використовують на новорічні ялинки. Як фітонцидна рослина має санітарно-гігієнічне значення: під впливом парів скипидару повітря в соснових насадженнях іонізуються, а деякі хвороботворні бактерії гинуть.

Із них виготовляють хвойно-вітамінне борошно, яке є профілактичним засобом при захворюванні тварин на авітаміноз та гельмінтоз. Хвою сосни можна згодовувати і не розмеленою.

Тополя чорна , осокір – Populus  nigra. Російська назва - тополь черный, осокорь. З родини вербових.

Дерево (15 - 25 м заввишки ) з широкою кроною, товстим стовбуром, темно-сірою тріщинуватою корою. Листки широкооваль-трикутні, зверху темно-зелені, шкірясті. Квітки одностатеві, рослина дводомна. Тичинкові сережки з 8 - 45 тичинок з пурпуровими пиляками. Маточкові сережки з жовтуватими сережками. Плід - дрібна коробочка, насіння має чубок із сріблястих волосків.

Росте по долинах і берегах річок, у заплавах, утворюючи чисті осокорові лісостани. Світлолюбна рослина. Цвіте у березні - квітні. Поширена по всій Україні, крім Карпат. Часто ї вирощують уздовж доріг, у  парках.

Практичне використання: Лікарська,деревинна, ефіроолійна, волокниста,

декоративна, фіто меліоративна і кормова рослина.

Листкові бруньки і кора містять ефірну олія та мінеральні речовини, які  мають протизапальні, антимікробні, болезаспокійливі та кровоспинні властивості. Свіжий сік з листків тополі вживають при зубному болю.

Деревина тополі схожа до осики. Чорна тополя дає будівельний ліс, а рівні стовбури розпилюють на дошки.

Тополя чорна дає дуже багато пилку, який досить цінний поживний корм для

бджіл. Кору використовують для дублення шкіри. З бруньок добувають речовину - хрінин, яким фарбують вовну в жовтий колір.

Тополиний пух можна використовувати як замінник вати.

Як декоративну рослину висаджують у парках і лісопарках, у заплавах річок, біля водойм. Добре витримує обрізання, затоплення водою, засипання

піском. Листки поїдаються домашніми тваринами задовільно.

Ялиця біла - Abies alba Mill. Російська назва - пихта белая. З родини соснових.

Високе дерево (25 - 40 м заввишки )з вузько конічною загостреною кроною, що низько спущена до землі. В густих лісах крона високо піднята, стовбур циліндричний з гладенькою тонкою темно - сірою корою. Пагони довгі, сірі з дворядно розміщеною хвоєю. Хвоя плоска, тупа. Чоловічі шишки поодинокі розміщені у верхній частині торішніх пагонів. Жіночі шишки зеленуваті розміщені в нижній частині торішніх пагонів. Стиглі шишки бурі, насіння з довгим крилом, бальзамічним запахом.

Одна з основних на Україні гірських лісо утворюючих порід. Тіньовитривала, вибаглива до вологості повітря. Запилюється в травні. Поширена в Карпатах, зрідка на рівнині в південно-західних районах.

Практичне використання. Смолоносна, ефіроолійна, деревинна, лікарська, вітамінозна, медоносна і декоративна рослина.

З ялиці добувають дуже цінну живицю. Вона містить 34 % ефірної олії,

смолу. З живиці виготовляють ялицевий бальзам, який використовують в

оптичній промисловості.

Деревина використовується для виготовлення столярних виробів, музичних інструментів та в паперово-целюлозній промисловості.

З хвої, гілок і шишок одержують ефірну олію, яка є сировиною для виготовлення медичної камфори. Ялицеву олію використовують в парфумерній  промисловості. Хвою використовують для лікування верхніх

дихальних шляхів, а також для втирання при ревматизмі.

Її пилок шкідливий для бджіл. Як декоративну рослину висаджують у парках і лісопарках, але вдалині від промислових підприємств, бо вона не витримує газів.

Ялина європейська, смерека - Picea abies. Російська назва - ельевропейская. З родини соснових.

Високе дерево ( 25 - 40 м заввишки ) з конусоподібною або пірамідальною густою кроною. Кора сіра або червонувато-бура з дугоподібними вертикальними тріщинами. Молоді пагони зелені. Хвоя розміщена почергово, колюча, чотирьохгранна, блискуча. Чоловічі шишки червонуваті розміщені на кінцях торішніх пагонів. Жіночі шишки зеленуваті або малинові розміщені на кінцях молодих гілочок. Рослина однодомна, насіння достигає у рік запилення. Насіння яйцеподібної форми з гострим носиком, з світло -коричневим крилом.

Росте ялина у верхньому ярусі хвойних і мішаних лісів. В горах піднімається на висоту до 1800 м над рівнем моря. Тіньовитривала, морозостійка рослина. Запилюється у травні.

Поширена в Карпатах, рідше у Прикарпатті.

Практичне використання.: Деревинна, смолоносна, лікарська, жиро олійна, ефіроолійна, вітамінозна, кормова і декоративна рослина.

Деревина ялини - добра сировина для целюлозно-паперової промисловості.

У вигляді круглого лісу використовують у житловому будівництві. З деревини виготовляють музичні інструменти, меблі. З живиці одержують скипидар і каніфоль.

У народній медицині використовують бруньки ялини при мікроінфарктах і ревмокардитах.

Пилок з ялини шкідливий для бджіл. Ефірну олію використовують в парфумерії та для концентрату протицинготного вітаміну С

Хвою ялини поїдають вівці.

Ялина європейська - гарна декоративна рослина. Рекомендується для

поодиноких, групових і алейних насаджень. Її вирощують для новорічних

ялинок. Проте вона негативно реагує на сухість і забрудненість повітря

димом, пилом і газами.

Бук лісовий, або звичайний - Fagus sylvatica. Російська назва - бук обыкновенный. З родини букових.

Дерево заввишки 20 - 40 м . Стовбур вкритий гладенькою сріблясто - білою корою. Пагони червонувато-бурі, молоді пагони волосисті з черговими загостреними бруньками. Листки яйцеподібні, цілокраї, майже шкірясті, зверху темно - зелені блискучі, зісподу світліші ( 4 - 40 см завдовжки і 2,5 -7 см завширшки ), коротко черешкові. Квітки одностатеві. Тичинкові квітки зібрані в головчасті суцвіття ( по 20 штук ). Оцвітина їх трубчасто-дзвоникувата, глибоко 5-6 надрізана з довгасто-лінійними або ланцетними частками. Зеленуваті жіночі квітки зібрані по 2 - 4, мають товсті опушені ніжки, оцвітина їх шести роздільна. Вони оточені спільною щетинкоподібною обгорткою. Зав'язь нижня, тригніздна. Плід - блискучий коричневий тригранний горішок ( 1 - 1,6 см завдовжки ), оточений повністю або частково коро бочкоподібною мисочкою , яка при достиганні розтріскується на чотири лопаті.

Бук лісовий досить теплолюбна , тіньовитривала рослина, вибаглива до вологості повітря. Цвіте в травні, плоди достигають у вересні - жовтні. Бук поширений у Карпатах, де росте на висоті 250 - 1400 м над рівнем моря, а також в Західному Лісостепу . В Лісостепу вирощується в культурах. 

Практичне використання.: Харчова, деревинна, кормова, лікарська, танідоносна, смолоносна, декоративна й фітомеліоративна рослина. 

Горішки бука вживають в їжу сирими і підсмаженими. З них готують різні кондитерські вироби, сурогат кави, букове борошно. Проте найважливіше значення мають вони в олійному виробництві для одержання харчової і технічної жирної олії. Букова олія має солом'яно-жовте забарвлення, високі смакові властивості, добре зберігається і не поступається перед іншими горіховими оліями. її застосовують у консервній промисловості. Букову макуху використовують як замінник кави. На корм худобі використовують достиглі горішки.

Деревина бука тверда, добре полірується, водостійка, її широко використовують для виробництва меблів, фанери, паркету, а також у машинобудуванні, авіабудуванні. Сухою перегонкою з деревини добувають буковий дьоготь і креозот.

Як декоративна рослина бук дуже ціниться у парковому будівництві, особливо форми з пірамідальною та плакучою кронами, а також з червоними і строкатими листками. Він добре піддається стрижці. У Карпатах бук має ґрунтозахисне та протилавинне значення.

Ожина сиза, або звичайна - Rubus caesius. Російська назва ежевика  сизая. З родини розових.

Невисокий ( 0,5 - 1,5 м заввишки ) кущ. Річні пагони дугоподібно вигнуті, циліндричні, з сизим нальотом, густо вкриті прямими або вигнутими шипами. Верхівки пагонів, пригинаючись до поверхні ґрунту, здатні укорінюватись. Листки трійчасті по краю надрізано - зубчасті. Квітки великі

білі, зібрані в негусті щитки. Чашолистиків і пелюсток по 5. Тичинок і маточок багато, зав'язь верхня. Плід - складна кістянка, тьмяно-чорна, соковита, вкрита сизим нальотом.

Росте в підліску мішаних і листяних лісів, по берегах озер, річок, на вирубках, по балках. Тіньовитривала рослина. Період цвітіння розтягнутий з травня по серпень, плоди достигають через 5-6 тижнів після цвітіння.

Поширена майже по всій території України, особливо на Поліссі і в північно-західних районах Лісостепу.

Практичне використання: Харчова, медоносна, лікарська, кормова,фарбувальна, декоративна рослина.

Плоди вживають у їжу свіжими та сушеними. З них готують компоти,

варення, желе, соки, начинку для пирогів тощо. Плоди використовують для лікування катару кишок, при болях у шлунку, кривавих проносах. Корені, застосовують як потогінний засіб, для полоскання горла, порошок з листків -

для засипання ран.

Ожина - добрий медонос, дає багато нектару і пилку. Мед світлий і прозорий, з слабким ароматом. Плоди і листки містять таніди. Вони придатні для дублення шкур. Сік плодів з кислотами дає червоний колір, а з лугами  - синій.

Як декоративна культура ожина придатна для вертикального озеленення прикриття стін та альтанок.

Осика - Populus tremula. Російські назви - осина, тополь дрожащий. З родини вербових.

Високе струнке дерево ( 20 - 30 м заввишки ) з округлою кроною і циліндричним стовбуром, укритим гладенькою світло - зеленою корою. У старих дерев в нижній частині чорна, глибоко тріщинувата кора. Молоді пагони бурі, блискучі з клейкими бруньками. Листки чергові, округлі, зісподу сизуваті. Черешки довгі. Квітки роздільностатеві, рослини дводомні. Тичинкові сережки пониклі без оцвітини, пиляки пурпурово - червоні. Маточкові сережки тонші з двома пурпуровими приймочками. 

Плід - коробочка, відкривається двома стулками. Насіння дрібне, має чубок з сріблястих волосків.

Росте як домішка у хвойних, хвойно-листяних і листяних лісах. Зрідка утворює чисті деревостани у похідних формах лісостанів. Морозостійка, світлолюбна рослина. Цвіте у березні - квітні. Поширена по всій Україні. 

Практичне значення: Деревинна, плетивна, медоносна, лікарська, декоративна, фіто меліоративна, і кормова рослина.

Деревина осики - прекрасна сировина для целюлозно-паперової промисловості і один з найкращих матеріалів для одержання штучного шовку. Деревина містить 47% целюлози. Вироби з осинових дощок не потребують фарбування і чим довше служать в сухому місці, тим міцнішими стають. Підлога з осикової дошки не поступається перед паркетом. З деревини осики виготовляють вузьку стружку для рогіжок, широку стружку - для плетіння солом'яних капелюхів, для плетива, яким прикрашають кошики для квітів, вазони.

У народній медицині використовують кору як жарознижуючий засіб.

Спиртовий екстракт з бруньок є бактерицидним засобом. Кору застосовують

від лихоманки, хронічному циститі, ревматизмі.

Кора і молоді листки дають жовту і зелену фарби. Як декоративну рослину осику  рекомендують у зеленому будівництві для парків і лісопарків. Вона витримує ущільнення ґрунту і невелике засолення, досить добре переносить умови міста.

На пасовищах й молоді пагони задовільно поїдаються великою рогатою

худобою, кіньми, вівцями, козами.

                             Використанні джерела

1. Бондар В.С. Комплексне використання і охорона лісів / В.С. Бондар, Д.А. Телішевський. – К: урожай, 1985. – 184 с.

2. Верзилін Н. Лес и жизнь / Н. Верзилін, В. Кореунская. – Ленинград: Детская література, 1966. – 287 с.

3. Єлін Ю.Я. Дари лісів / Єлін Ю.Я., Зерова М.Я, Лушка В.І., Шабарова С.І. : - К.: Урожай, 1987. – 302 с.

4. Ливенцев В.П. Основи лесоводства /В.П.Ливенцев, В.Г. Атрохин. – Москва : Просвещение, 1986. – 175 с.

5. Чернова Н.К. Екологія / Н.М.Чернова, О. М. Билова. – К.: Вища школа, 1986. -–229 с.

6. Цепляев В.П. Леса  СССР / Цепляев В.П.. – Москва: Издательство сельскохозяйственной литературы, 1961. – 455 с.

7. Шиманюк А.П. Дентология / Шиманюк В.П. – Москва : Издательство « Лесная промышленность»,  1967. – 330 с.

8. Збірник навчальних програм курсів за вибором факультетів з біології для до профільної підготовки  та профільного навчання / В.В. Курсон, С.С. Фіцайко, С.П. Яценко. – Кам’янець-Подільський: Аксіома,  2009. - 287 c.

 Тема уроку. Статеве розмноження організмів.

Компетентності:

         актуалізувати знання учнів про форми розмноження живих організмів;           

            ознайомити учнів зі способами статевого розмноження; розглянути 

            роздільностатеві та гермафродитні організми; розвивати в учнів             

            самостійність та пізнавальну активність; удосконалювати навички і  

            вміння  оволодіння новими поняттями.

   Обладнання: саморобні таблиці «Кон’югація в інфузорії-туфельки»,    

            «Форми копуляції: ізогамія, анізогамія, оогамія», надруковані терміни,  

            фільм «Життя до народження», комп’ютер.

   Основні терміни: статевий процес, гамета, яйцеклітина, сперматозоїд, 

            кон’югація, копуляція, ізогамія, анізогамія, оогамія, роздільностатевий  

            організм, гермафродитизм.

   Тип уроку: комбінований

Хід уроку:

І. Організаційний момент. Привітання. Налаштування на роботу на уроці.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Ти знаєш, що ти людина?

Ти знаєш це чи ні?DSCN0018.jpg

Усмішка твоя єдина, 

Мука твоя єдина,

Очі твої одні.

Бо ти на землі – людина.

Уривок із вірша

В. Симоненка

   Але перш, ніж з’явилась отака людина, цьому передував довгий еволюційний процес: процес виховання, розвитку і зародження цієї людини. Тож темою нашого уроку буде «Статеве розмноження організмів».

ІІІ. Перевірка домашнього завдання.

   Для перевірки домашнього завдання використаємо метод «Продовжити речення».

1. Розмноження – це…

2. Форми розмноження організмів…

3. Вегетативне розмноження – це…

4. Одноклітинні розмножуються…

   Для вивчення сьогоднішньої теми нам необхідно згадати логічно-опорну схему по формах розмноження організмів. Для цього розділимось на три групи. Правила даної роботи в групах такі:

1. Тема для роботи вибирається за кольором карток.

2. ЛОСи складаються на окремих аркушах

3. Захищатиме схему лідер групи, якого вибере кожна група самостійно

4. Час на роботу в групах--2 хвилини

   Завдання для складання ЛОСів:

1. Нестатеве розмноження

2. Вегетативне розмноження рослин

3. Вегетативне розмноження тварин

(пройшов захист схем);

   На схемі ви бачите ще одну форму розмноження організмів – «статеве». Для його вивчення будуть потрібні ось такі терміни: (терміни надруковані на полосках паперу, вивішую на дошці, яка закривається).

ІV. Вивчення нового матеріалу

   Почнемо з першого терміну «статевий процес».

   Статевий процес притаманний більшості видів еукаріотів. У цьому процесі беруть участь дві батьківські особини, кожна дає по одній статевій клітині (гаметі): яйцеклітину та сперматозоїд.

   Зливаючись, гамети утворюють зиготу, яка і дає початок новому організму. Саме процес злиття статевих клітин (гамет) називають статевим процесом. Існують такі форми статевого процесу: кон’югація, копуляція.

   Кон’югація (від лат. кон'югаціо – сполучення) – це форма статевого процесу, під час якого клітини організмів обмінюються спадковим матеріалом.

   Розглянемо цю форму розмноження на прикладі інфузорії-туфельки. Перед кон’югацією велике (вегетативне) ядро руйнується, а мале (генеративне) кілька разів ділиться. Частина ядер зникає, а залишається мігруюче (чоловіче) і нерухоме (жіноче).

   Потім дві клітини зближуються і через цитоплазматичні місточки обмінюються чоловічими ядрами, а ці в свою чергу зливаються з жіночими. Клітини розходяться і в кожної з них через певний час утворюються велике та мале ядро. Такий спосіб розмноження характерний для частини бактерій, водоростей, грибів та одноклітинних тварин

Копуляція (від лат. копуляціо – сполучення) – це процес злиття статевих клітин (гамет) в зиготу.

Ізогамія (від грец. – однаковий) – злиття двох однакових гамет, наприклад, в хламідомонади.

   Анізогамія (від грец. анізос – нерівний) – злиття двох різних за формою, розмірами і будовою статевих клітин, наприклад ,у вищих рослин і багатоклітинних тварин.

   Оогамія (від грец. оон – яйце, гамос – шлюб) – злиття чоловічих дрібних і рухомих (або нерухомих) гамет з великими і нерухомими жіночими. Великі жіночі (яйцеклітини) гамети мають запас поживних речовин для розвитку зародка.

   Саме процес оогамії ми з вами подивимось на фрагменті фільму «Життя до народження». (Переглядаємо фрагмент )

   Ми розглянули статеве розмноження і виявили, що характерним для нього є запліднення. Але є живі організми, які можуть розвиватися з незаплідненої яйцеклітини. Це явище називається партеногенез (від грец. партенос – дівчина і генезис – народження). Поширений серед комах (бджоли, горіхотворки, попелиці), ракоподібних, найпростіших, як виключення зустрічається у плазунів (деякі ящірки) та у вищих спорових і насінних рослин. В людини таке явище можливе: незапліднена яйцеклітина починає ділитися, але потім вона гине, дочірня особина не розвивається. 

   Партеногенез може бути природним (відкрив швейцарський вчений Ш. Боння в 1762 р.) і штучним (відкрив російський зоолог М. А. Тихомиров в 1885 р.). Штучний партеногенез використовують в селекції, наприклад, для отримання більшої кількості шовкових ниток з самок гусені шовкопряда.

   Повернемось до термінів, які знаходяться на нашій дошці. (Повторюємо вивчені терміни і знімаємо їх з   дошки).

   Залишилися невивченими такі терміни: роздільностатевий організм, гермафродитизм.

   Якщо чоловічі і жіночі статеві клітини утворюються відповідно в чоловічих і жіночих особинах, то ці організми називаються роздільностатевими. Таких організмів в природі більшість, і люди не є винятком.

   Але є організми, в яких одна й та особина виробляє як чоловічі ,так і жіночі статеві клітини. Такі організми називаються гермафродитами, а таке явище гермафродитизм. До них належать деякі одноклітинні, дощові черв’яки, ракоподібні, молюски, а також певні квіткові рослини.

   Повертаємося до термінів і разом їх повторюємо.

V. Рефлексія уроку.

1. Чи дізналися ви щось нове, цікаве з нашого уроку?

2. З яким настроєм ви залишаєте цю аудиторію?

3. Чи потрібні уроки з такою темою і формою проведення для учнів 11 класу?

VІ. Узагальнення знань

   Бліц-вікторина

1. Розвиток з незаплідненої яйцеклітини… (Партеногенез)

2. Організм, здатний виробляти і жіночі, і чоловічі статеві клітини… (Гермафродит)

3. Чоловіча статева клітина… (Сперматозоїд)

4. Жіноча статева клітина… (Яйцеклітина)

5. Статеві клітини – це… (Гамети)

6. Кон’югація і копуляція – форми… (Статевого розмноження)

VІІ. Домашнє завдання

1. Вивчити відповідний параграф підручника.

2. Підготувати (за бажанням учнів) повідомлення з наступної теми: «Будова сперматозоїда» та «Будова яйцеклітини» у вигляді презентацій.

Використана література:

1. Н. Ф. Реймерс «Основные биологические понятия и термины» - Москва «Просвещение» 1988 г.

2. Ю. І. Полянський, О. Д. Брогун, М. М. Верзілін та інші «Загальна біологія» - Київ «Радянська школа» 1988р.

3. П. Г. Балан, Ю. Г. Вервес «Біологія 11 клас» - Київ «Генеза» 2011р.

4. Т. О. Сало, В. П. Попович «Біологія у таблицях» - Харків «Країна мрій» 2006р.

5. Науково-методичний журнал «Біологія» - Харків ВГ «Основа» №6 (270) лютий 2010р.